Юридична відповідальність військовослужбовців в Україні: чому діюча система потребує змін
- Черненко Владислав Васильович
- 26 вер. 2025 р.
- Читати 2 хв
Оновлено: 4 бер.
Адвокат і дослідник Владислав Черненко — про те, чому діюча система дисципліни у ЗСУ карає, але не захищає, і яка модель здатна це змінити.
Чому я взявся за це дослідження
Я працюю адвокатом у справах військовослужбовців. Щодня бачу, як люди, які захищають країну, стикаються з системою, яка не захищає їх у відповідь.
Дисциплінарне провадження без урахування психологічного стану після бою. Кримінальне переслідування без розуміння реального контексту служби. Жодної реабілітації після порушення — лише покарання і крапка.
Саме це спонукало мене до наукового дослідження, яке нещодавно було опубліковане у фаховому журналі «Право і суспільство» (№ 4/2025). Хочу поділитися головними висновками — без академічної мови, простими словами.
Проблема: система реагує, але не попереджає
Діюча система юридичної відповідальності військовослужбовців побудована за одним принципом: порушив — отримай санкцію. Дисциплінарний статут ЗСУ передбачає перелік стягнень, Кримінальний кодекс — перелік злочинів. Усе чітко і зрозуміло.
Але є одна фундаментальна проблема: ця система фрагментарна. Вона не попереджає порушення. Вона не враховує контекст — бойову обстановку, психологічний стан людини, рівень загрози. Вона не реабілітує тих, хто порушив і хоче повернутися до нормального функціонування.
У мирний час це ще якось працює. В умовах повномасштабної війни — ні.
Що я пропоную: чотири рівні замість одного
У своєму дослідженні я розробив модель багаторівневої інтегрованої системи юридичної відповідальності. Вона складається з чотирьох рівнів, які працюють разом — а не кожен сам по собі.
Превентивний рівень — системна правова освіта, регулярне тестування і індивідуальна робота з групами ризику. Найкраще порушення — те, якого не сталося.
Корективний рівень — психологічний моніторинг і менторство. Якщо людина на межі — це треба побачити до того, як вона переступила цю межу, а не після.
Санкційний рівень — диференційовані заходи. Те саме порушення дисципліни в казармі і в окопі під обстрілом — це не одне і те саме. Санкція має це враховувати.
Реабілітаційний рівень — програма відновлення і реінтеграції. Цього в українському законодавстві немає взагалі. На мій погляд, це одна з найсерйозніших прогалин.
Що це означає для реального військовослужбовця
Якщо говорити просто — ця модель змінює логіку системи. Замість «покарати і забути» — «попередити, відреагувати, покарати адекватно і допомогти відновитися».
Порівняльний аналіз показав, що така система підвищує ефективність правозастосування на 20–25% і відповідає стандартам НАТО у частині верховенства права та захисту прав людини.
Для командира це — чіткий правовий інструментарій. Для військовослужбовця — система, яка не лише вимагає, а й захищає.
Про кримінальну відповідальність в умовах воєнного стану
Окремо я досліджував категорію «військових злочинів особливого періоду» — дезертирство, самовільне залишення частини, невиконання наказу в бою. Це найбільш чутлива тема.
Моя позиція: жорсткість санкцій і їх адекватність — не одне і те саме. Закон має бути суворим, але справедливим. Людина, яка зламалася психологічно після місяців на передовій, і людина, яка свідомо ухиляється від обов'язку — це різні ситуації. Система повинна це розрізняти.
Де прочитати повне дослідження
Стаття опублікована у науковому журналі «Право і суспільство».
Якщо у вас є питання щодо захисту прав військовослужбовців — звертайтеся. Перша консультація безкоштовна.
